5. протистояння

Попередні глави: зміст

Розклад, виходить, такий. Дерева тримають острів, спостерігають його, роблять його реальним, потихеньку розганяють туман. Діти видумують дивні плани, обживають погріб, досліджують простір — але не надто вірять у можливу небезпеку. Себто, мої діти: я все ще но розумію, чи є тут інші — ті дві дівчини, про яких розповідає собі пошепки Максим (розповідає він здебільшого про одну, старшу, в якої кімната схожа на купе потяга і навіть відчуваєш себе там так, ніби кімната кудись рухається) — я не знаю, хто вони. Вони постійно вислизають з поля мого зору, і інші дерева теж розгублені щодо природи дівчат — чи тих, хто ними прикидається.