4. аби разом

Попередні розділи: зміст

— ...і ніхто не знає! — з натиском каже чоловік. І, ніби знак оклику, затріскує двері сараю: з таким грюкотом, що лисиця аж підстрибує. Втім, одразу все повертається як було: лисиця знову вкладається в лопухи, що раптово виросли в листопаді, а чоловік знову відкриває сарай, бо забув, що мітла і відро ще надворі. Просто йому треба було зробити виразний жест. З ним буває.

— Та нема, шо знати, — ліниво каже його жінка, сьорбаючи каву. Вона і йому зварила — он стоїть уже випите горнятко. А втім, не випите: він робить два рішучих кроки до неї, підхоплює горнятко, сьорбає теж.