5. сутінки; маяк; Ісландія

Попередні розділи: зміст

Не хвилюйся, я не збожеволів (і географія теж не збожеволіла... не настільки). Ми все ще десь тут, на Півдні, на шляху до Бердянська. Майже впевнений, що наш шлях за минулі місяці, якщо комусь удається наносити його на химерні мапи — лише декілька коротеньких рисок. «Кудись в тому напрямку».

Але те, що я бачу зараз, перед заходом сонця, крізь кольорові скельця маяка — раптовий озерний край, скельні острівці, плями зелені між просторів абсолютно гладкої води. Моя уявна Ісландія, красива як пиздець. Вибач. Це навіть не схоже на фото Ісландії, в якій ми так і не побували. Я не знаю, де бачив таке — наживо, на фото, уві сні? Ідеально пласка вода, розрізана ледь видними скельними фрагментами, і так — до обрію. Моя уявна Ісландія.