3. дощовий день; в дорозі

Попередні розділи: зміст

А це я пишу в човні, прив’язаному до верхівки електричного стовпа. Стовп стоїть на сільській вулиці, я чітко бачу її крізь прозору воду. Рівень моря, скільки сягає око — трохи нижче дротів. Довга й майже пряма вулиця позначена тільки цією загорожею над водою, далі вона перетинається з іншою такою загорожею. А ще далі без бінокля не розгледіти — прямокутники, цятки, ранковий серпанок. Туди Тхір та Одуд попливли на світанку моторкою, шукати хоч якусь сушу.

Я тобі це пишу, щоб потім спитати «а пам’ятаєш?»

Не тому, що це важливо пам’ятати, а тому, що ми з тобою так завжди розмовляли: а пам’ятаєш? Запам’ятовуючи щось без тебе, я почуваюся дивно. Ніби цього насправді не відбувається. Бо в кого я потім спитаю?