6. скоро будуть

Попередні глави: зміст

— І що, зовсім нікого?

— Зовсім нікого! — рішуче свідчить лисиця, і знову починає чухати вухо задньою лапою; напевне, це нервове — навряд чи в магічних лисиць-перевертнів бувають блохи. Вона сидить на вулиці під нашими воротами раннього вечора, і ніхто, крім мене, її не помічає. — Кинули той дирибль-жаб і зникли, уявляєте?

Лисиця зі мною на «ви», ніби я дійсно тато її шкільного товариша. Важко пояснити, яким саме способом ми спілкуємося, але достатньо того, що одне одного розуміємо.

— На ньому вже сидять качки, — додає вона. — Як на тих шинах і бочках, які раніше скидали в ставок. Це тепер теж наша річ, га?..