2. всякі речі

Попередні глави: зміст

Ви, мабуть, чули таку історію теж, їх десятки варіантів: «в мене було звичайне дитинство, як у всіх, до того одного випадку...» Далі може бути що завгодно: від високої драми до абсолютно гидотних якихось речей, дивні дива чи потойбічні жахи. Той же Стівен Кінг таке надто полюбляє, бажано ще зробити «той самий випадок» витісненим спогадом, чи принаймні не розкривати читачу заздалегідь.

Так от: в мене було звичайне дитинство — розмірене, передбачуване (з поправкою на Харків і дев’яності, але як у всіх) — і жодного «одного того випадку». Ані див, ані трагедій.

Мої діти кажуть, що на березі моря, який колись був краєм пожежного ставка, познайомилися з лисицею-перевертнем. Мені здається, що це вже трохи занадто — хоча, порівняно із чим? І по законах якого світу? Вночі якась лисиця — страшенно худа, з сірими боками і якимось обскубаним хвостом, не знаю, чи та сама, що дурила голову Максиму та Ганні — приходить під ворота й розриває пакет зі сміттям, який моя дружина звично виставила увечері понеділка. Сміттєвоз раніше проїздив вулицею Олексіївською вранці вівторка та п’ятниці.